Час, в який ми живемо, – це формування нової цивілізації, нової державності. Суспільству потрібні свідомі, компетентні громадяни. Тому головним завданням школи є не вчити, а навчати вчитися, підготувати учня до безперервного навчання.
Згідно з Законом України „Про освіту“, Державною національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепцією загальної середньої освіти повинен бути здійснений кардинальний перехід від традиційного інформаційно-пояснювального навчання, зорієнтованого на передачу готових знань, до особистісно-розвивального, що передбачає не тільки засвоєння учнями знань, але й формування у них навичок навчальної діяльності, їх творчий розвиток, розвиток предметних компетенцій.
„Школа – не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи – виховання здібностей.“
В.О. Сухомлинський
Одним із найефективніших підходів до реформування сучасної освіти є особистісно-орієнтований підхід у навчанні та вихованні підростаючого покоління. Метою особистісно орієнтованого навчання є виявлення суб’єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації.
Питання, пов’язані з формуванням всебічно розвинутої, творчої особистості учня, досліджували В. І. Андрєєв, Д. Б. Богоявлевська, Н. В. Кічук, А. Н. Лук, М. М. Поташник, С. О. Сисоєва, О. І. Скафа, З. І. Слєпкань, Н. Ф. Тализіна та ін. Психологічні аспекти творчості, проблеми вивчення й розвитку особистісних якостей учнів, формування творчих здібностей та творчого мислення у навчанні, мотивів творчої діяльності висвітлювалися в працях Л. С. Виготського, В. М. Дружиніна, Г. С. Костюка, В. А. Крутецького, В. О. Моляко, С. Л. Рубінштейна, М. Л. Смульсон, А. В. Хуторського та ін.
Якість реалізації особистісно-орієнтованого навчання математики у школі безумовно залежить від урахування специфічних принципів, а саме індивідуалізація навчання математики; принцип максимального наближення навчального матеріалу з математики до реалій життя; принцип спіралеподібної будови навчального матеріалу з математики; принцип постійної самооцінки учнями власної навчальної діяльності; принцип реалізації цілісного навчально-виховного процесу, що передбачає органічне поєднання навчальної роботи з математики в школі і роботи в позаурочний час.
Результати моєї праці мають бути такі, за яких відбувається розвиток особистості учня, його творчого потенціалу та пізнавальної активності.
Моє завдання – повернутися до особистості дитини, до її індивідуальності, створити найкращі умови для розвитку і максимальної реалізації її нахилів і здібностей.
Готуючись до уроку, я підбираю завдання так, щоб викликати інтерес до навчання учня, бажання вчитися, розвивати мислення, активізувати роботу думки. Розвиваючи розумову активність кожного учня, я пропоную завдання, які відповідають його індивідуальним нахилам та посильні саме цьому учневі.
„ У кожної дитини думка розвивається індивідуальними шляхами, кожен розумний і талановитий по-своєму.“
В.О. Сухомлинський
Математика – спосіб інтелектуального розвитку людини. Кожній людині протягом життя доводиться постійно виконувати елементарні обчислення, підрахунки, читати графіки, працювати з відсотками, осмислювати статистичні дані.
Математика розвиває творчі здібності, виховує критичність мислення, дозволяє розвивати гнучкість розуму, що потрібно для прийняття адекватного рішення в будь-якій життєвій ситуації.
Працюючи над проблемою – „Використання особистісно-орієнтованої технології навчання на уроках математики“, намагаюся „не загубити“ жодного учня, даю шанс кожному розкрити себе.
Особистісно-орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар